Квітка Климент Васильович

Музикознавець, етнограф, фольклорист, педагог.

Народився 4 лютого 1880 в с. Хмелів, нині Роменського району Сумської області.

         Батька втратив рано, і мати, яка не могла утримувати сина, віддала його, п'ятирічного, на виховання в сім'ю київських міщан Карпових. Вони дали йому ґрунтовну освіту. Музики навчався з 7 років у приватних учителів, згодом - в Музичному училищі Київського відділення Російського музичного товариства по класу фортепіано у Григорія Ходоровського. В 1897 році закінчив київську гімназію № 5 із золотою медаллю.

Освіту К.Квітка продовжував у Київському університеті Святого Володимира (нині — Національний університет ім. Т. Шевченка). З юних років почав збирати народні мелодії. Зокрема, десятки пісень від селян записав у 1899 році в с.Пенязевичі Радомисльського повіту.

У 1902 р. видав перший збірник народних пісень. Тоді ж з'явилися його перші музикознавчі публікації. У студентські роки працював деякий час концертмейстером хору Київського університету.

В 1902 року закінчив Юридичний факультет Київського університету. Затим працював у Тифліському і Симферопольському окружних судах. Восени 1905 р. одержує місце в Київському окружному суді і через рік його відряджають у розпорядження голови мирових суддів Радомисльського округу. Юридичну практику поєднує із збиранням народних пісень. Записував їх у селах Лутівка, Веприн, Болячів, Русанівка, Вишевичі, Городище.

У 1917-1918 працював у міністерстві освіти та міністерстві юстиції Центральної ради. У 1918 - рахівник у м.Юзівка (нині - Донецьк). З 1920 р. – член Етнографічної комісії АН СРСР. В 1920-1933 р. працював в Академії наук Української РСР, де організував Кабінет музичної етнографії. Фольклорні експедиції вченого не раз проходили через Полісся. Одночасно викладав у Київському вищому музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка.

В 1933 р. Квітку звільнили з роботи за політичними звинуваченнями й на півтора місяця заарештували. Залишившись без засобів існування та побоюючись нового арешту, він переїхав до Москви й став працювати в Московській консерваторії, де читав курс музики народів СРСР (з 1933 р. — професор).

У 1934 році його знову заарештували й ув'язнили. Відбував покарання у сумнозвістному концтаборі «Карлаг», у Казахстані.

1936 року він був достроково звільнений і поновлений на роботі в Московській консерваторії. До кінця життя Квітка там працював на посаді професора, наукового керівника і завідувача заснованого ним же Кабінету вивчення музичної творчості народів СРСР (нині — Науковий центр народної музики ім. К.В.Квітки). Був керівником фольклорної секції Науково-дослідного інституту при Московській консерваторії.

Зібрав понад 6000 народних пісень, переважно українських. Чимало записав їх з голосу своєї дружини Лесі Українки (одружилися 1907 р.) та Івана Франка. 111 пісень записані Квіткою у Радомисльському повіті. За життя надрукував 40 наукових досліджень з музичного фольклору, безліч статей, рецензій, збірників народних пісень.

Понад 200 мелодій із записів Квітки використали українські та російські композитори як теми для симфонічно-інструментальних творів. Найвидатніші хорові композиції М.Леонтовича створено на мелодії, які записав К.Квітка.

Помер 19 вересня 1953 р. у Москві.


На початку ХХ ст. цей особняк на Малій Житомирській вулиці у повітовому Радомислі був місцем проведення музичних вечорів.

Видатний дослідник Поліського фольклору

Климент Квітка на Радомишльщині

Ой, устану я в понеділок (в обробці М.Леонтовича)

К.Квітка у молоді роки.

 

 Студія "Радомишль"  Офіційна хроніка  Візитка   Міська круговерть   Голоси нашого міста  Наша спадщина  Радомишль музичний   Вітальня